Сторінка здоров'я

Якщо дитина захворіла?

Поради батькам хворобливих дітей

1. Хворий член сім’ї - джерело інфекції, тому звертайте увагу на своє здоров’я, регулярно проводьте сімейну профілактику інфекційних та вірусних захворювань.

2. Вашій дитині необхідний тривалbq денний і нічний сон. Створіть спокійну атмосферу перед сном.

3. Допоможіть вашій дитині правильно організувати режим дня (сну і відпочинку).

 4. В холодну погоду довше гуляйте з дитиною на свіжому повітрі, грайте в рухливі ігри, привчіть дитину дихати через ніс. Активний рух покращує витривалість і підвищує стійкість до інфекцій.

5. Не кутайте дітей, не допускайте переохолодження та перегріву.

6. При підвищеній пітливості дитини рук і ніг частіше міняйте дитині натільну білизну, шкарпетки.

7. Щоденно ваша дитина має вживати свіжі овочі та фрукти, соки, салати із включенням цибулі та часнику.

8. Рідше користуйтесь транспортом. Прогулянка пішки 20-30 хв. Із садку додому, а також ввечері, сприятиме міцному та спокійному сну.

9. Тільки дотримання заходів з оздоровлення всіх членів сім’ї дадуть позитивний результат.

Що таке туберкульоз і шляхи його передачі

Туберкульоз – це інфекційне (заразне) захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, найчастіше її називають бацилою або паличкою Коха. Це захворювання передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Туберкульоз у більшості випадків переважно вражає легені, але захворювання може виникнути у будь-якому органі, наприклад, нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишечнику, шкірі, статевих органах тощо.

Туберкульозом заражаються при вдиханні повітря, в якому є збудник захворювання – мікобактерія туберкульозу.

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВИЯВИТИ ТУБЕРКУЛЬОЗ НА РАННІЙ СТАДІЇ
І ВИЛІКУВАТИСЯ ВІД НЬОГО?

Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу (без розпаду легеневої тканини та виділення паличок Коха).
Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання при умові ефективного лікування. В Києві використовуються загальноприйняті методи виявлення туберкульозу: туберкулінодіагностика (реакція Манту), флюорографічне обстеження та лабораторні методи.
Позитивна реакція Манту - наявність папули (інфільтрат) діаметром 5 і більше мм. Негативна реакція проби Манту спостерігається у здорових, неінфікованих мікобактеріями туберкульозу людей. Чим старші за віком особи, тим менше серед них неінфікованих. Так, у 40-річних тільки 5-10% людей негативно реагують на туберкульозний антиген.
З метою своєчасного і раннього виявлення захворювання в м. Києві встановлено періодичне (1 раз на 1-2 роки) флюорографічне обстеження дорослого населення та щорічне проведення туберкулінових проб у дітей. Щорічним флюорообстеженням підлягає населення, яке має підвищений ризик захворіти на туберкульоз.
Важливим методом виявлення туберкульозу є обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які тривалий час кашляють.

Лікування хворих на туберкульоз-важкий і тривалий процес (1-2 роки).
Частою причиною неефективного лікування є:
- форми туберкульозу легень з медикаментозною стійкістю збудника туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Частіше за все такі форми захворювання розвиваються при неправильному прийомі їх хворими (недостатня доза, нерегулярний прийом, недостатня тривалість лікування, перерва в лікуванні).
- пізнє виявлення захворювання, коли процес має поширений характер і утворюються порожнини розпаду;
- недостатня тривалість та нерегулярність прийому протитуберкульозних ліків (часто хворі вважають, що хороше самопочуття свідчить про одужання та перестають лікуватися, насправді ж захворювання лише стабілізувалось і при припиненні лікування процес продовжує прогресувати).

ЯК ВБЕРЕГТИСЯ ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ
У ВОГНИЩІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ?

Ізоляція джерела туберкульозної інфекції-найбільш важливий протиепідемічний захід в колективі чи сім’ї.
На період бактеріовиділення припинити контактувати з хворим, тобто він має знаходитися на лікуванні в стаціонарі.
Дорослі, які знаходяться в контакті з хворим, повинні щорічно обстежуватися флюрографічно, а діти та підлітки - за допомогою туберкулінової проби. Обов’язково проводиться профілактичний курс лікування протитуберкульозними хіміопрепаратами протягом 3 місяців.
На весь час перебування хворого на туберкульоз в лікарні, квартирі чи санаторії необхідно проводити поточну дезінфекцію

СКЛАДОВІ ПРОФІЛАКТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

1) соціальна;
2) санітарна;
3) специфічна;
4) хіміопрофілактика.

Соціальна профілактика:

-оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, його здоров’я, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.

Санітарна профілактика:

- передбачає заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим туберкульозом в активній формі (особливо з бактеріовиділювачем).

Специфічна профілактика:

- це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років.

Хіміопрофілактика:

- це застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього.
Серед осіб, яким проводилася хіміопрофілактика, число захворювань в 5 - 7 разів менше у порівнянні з людьми, яким вона не проводилась.

Пам'ятайте!!!
Дотримання правил особистої гігієни та виконання
рекомендацій, вказаних у пам’ятці, вбереже Вас від
захворювання на туберкульоз

Це варто знати!

Що таке вакцинація? Вакцинація — найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань. Імунна система реагує на введену вакцину, виробляючи імунітет проти інфекції, і таким чином формує у вашої дитини захист проти хвороби.

В основному, вакцини вводяться в організм у вигляді уколу (ін’єкції). Деякі вакцини, наприклад, „жива” вакцина проти поліомієліту (ОПВ) — у вигляді крапель у рот (орально). Також „живі” вакцини можуть вводитися інтраназальним шляхом (у вигляді спрею в ніс), як вакцина проти грипу, що використовується в США (в Україні цей тип вакцини проти грипу на момент випуску брошури не застосовувався).

Чому для дитини важливо робити щеплення?

Вакцинація потрібна для захисту вашої дитини. Інфекційні хвороби дуже небезпечні, можуть викликати ускладнення, інвалідність, деякі — смерть.

Вакцинація захищає вашу дитину від інфекцій, запобігає тяжкому перебігу хвороби й ускладненням у випадку інфікування. Загартовування, добре харчування важливі для здоров’я дитини, але, на жаль, вони не захищають від інфекційних хвороб. Ніщо не зможе захистити вашу дитину від небезпечних інфекцій краще за вакцинацію. Альтернатив вакцинації немає. Дитина, яка не отримала щеплення, наражається на великий ризик захворіти й отримати ускладнення. Зокрема, у таких дітей при зараженні гепатитом В розвивається хронічний гепатит В, який призводить до розвитку цирозу і раку печінки. У дітей до 1 року туберкульоз протікає у вигляді генералізованої форми — з ураженням печінки, нирок, кісток. Часто він викликає ураження мозкових оболонок — туберкульозний менінгіт. Гемофільна паличка (Хіб-інфекція) у дітей перших років життя, яким не робили щеплення, призводить до розвитку пневмонії (запалення легенів), гнійного менінгіту (запалення оболонок мозку), сепсису („зараження” крові), епіглотиту (запалення надгортанника, що призводить до задухи) і отиту (запалення середнього вуха), гнійного артриту (запалення суглобів), гнійного остеомієліту (запалення кістки).

Від яких інфекцій дитина отримує захист за календарем щеплень в Україні?

Згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні дитина отримує захист від 10 інфекцій: гепатиту В, туберкульозу,  дифтерії, кашлюка, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи і паротиту (свинки). Необхідні для дитини щеплення проти цих захворювань проводяться у поліклініці безкоштовно.

Що таке безпечність вакцини?

Безпечність вакцини визначається тим, наскільки часто вона може викликати тяжкі реакції. Реакція на вакцину — це зміна стану здоров’я, пов’язана з властивостями самої вакцини, тобто з її компонентами (консервантом, стабілізатором, ад’ювантом, збудником хвороби — живим чи вбитим).

Не всі зміни у стані дитини після вакцинації є реакціями на вакцину. Частіше порушення здоров’я пов’язані із захворюваннями, що збіглись у часі в період після вакцинації. При будь-якому погіршенні стану дитини після вакцинації її має оглянути лікар.

Наприклад, дитина у день вакцинації підхопила грип або іншу вірусну інфекцію у черзі в дитячій поліклініці. Протягом наступних кількох днів у неї з’являться симптоми ГРВІ, але таке погіршення здоров’я настане незалежно від зробленого напередодні щеплення.

Які реакції можуть виникнути після вакцинації?

Реакції можуть бути двох типів:

• місцеві (почервоніння, підпухлість чи болісне відчуття у місці ін’єкції) або легкі загальні (підвищення температури тіла, висип після введення „живої” вакцини проти кору, паротиту, краснухи). Ці реакції минають самостійно за кілька діб.

• тяжкі — виникають вкрай рідко. Наприклад, анафілактичний шок - тяжка алергічна реакція, яка може проявитись у перші 30 хвилин після проведення вакцини в одному випадку на мільйон введених доз. При анафілактичному шоку необхідна правильно і вчасно надана медична допомога.

Які існують протипоказання до вакцинації?

Вакцинація не робиться дитині, в якої є високий ризик розвитку ускладнень чи при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується.

Важливо пам’ятати, що наявність протипоказань ще не означає, що у разі проведення щеплення виникне ускладнення. Незважаючи на те, що в кожній країні перелік протипоказань до вакцинації може дещо відрізнятись, у більшості країн Європи, в США, Канаді та інших країнах світу перелік протипоказань схожий на протипоказання до вакцинації, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). А саме — існує лише кілька протипоказань до вакцинації:

1. Гостре захворювання, що супроводжується температурою вище 38,5°С.

2. Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок та ін.).

3. Захворювання і стани організму, при яких імунітет після введення вакцини може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії у онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі). Інактивовані вакцини безпечні для таких людей, адже не містять живого вірусу чи бактерії, однак успішне вироблення імунітету після введення вакцини не гарантується.

4. Дітям з неконтрольованою епілепсією не рекомендовано вводити цільноклітинні вакцини проти кашлюка.

5. При вагітності не рекомендоване введення „живих” вакцин (вагітні жінки в багатьох країнах вакцинуються від грипу щорічно інактивованими вакцинами).

В Україні перелік протипоказань ширший. Наприклад, в Україні не можна вакцинувати дітей з підвищеною температурою. Перелік протипоказань визначений наказом Міністерства охорони здоров’я України. Наявність протипоказань до вакцинації визначається індивідуально для кожної дитини. Протипоказання до вакцинації на тривалий час (до 3 місяців і більше) — так зване „медвідведення від щеплень” — встановлюються імунологічною комісією. Такі комісії існують при кожній лікувальній установі.

Якщо ваша дитина пропустила щеплення через протипоказання, ви можете продовжити курс вакцинації в подальшому за графіком, який визначить ваш педіатр або сімейний лікар.

Про що потрібно сказати лікарю до вакцинації?

Вам обов’язково слід поінформувати лікаря про наступні факти:

• якщо вам здається, що дитина хвора;

• чи є у дитини алергія на медичні препарати, продукти харчування або вакцини;

• чи спостерігалась у дитини серйозна реакція на вакцинацію в минулому;

• чи були у дитини проблеми зі здоров’ям, пов’язані з астмою, хворобами легенів, серця, нирок, метаболічними розладами (наприклад діабет), хворобами крові;

• чи були у дитини судоми;

• чи приймала дитина препарати, що пригнічують імунітет (кортизон, преднізолон, інші стероїди, препарати для лікування раку), чи проходила променеву терапію;

• чи отримувала дитина переливання крові або продуктів крові, імуно(гамма) глобулін;

• чи приймає вона якісь ліки;

• чи отримувала дитина будь-які вакцини протягом останніх 4-х тижнів.

Використовуйте кожен візит до лікаря, щоб з’ясувати усі питання здоров’я і розвитку дитини, які вас цікавлять.

Що зробить лікар перед вакцинацією?

Перш ніж зробити щеплення, лікар вивчить картку дитини, виміряє їй температуру і проведе загальний огляд. Лікар також надасть вам форму інформованої згоди і оцінки стану дитини для проведення вакцинації. Форма заповнюється одним із батьків або опікунів дитини. Заповнений документ залишається у медичному закладі, в якому проводиться вакцинація. Ця форма затверджена Міністерством охорони здоров’я України і використовується на всій території України.

  Крім того, лікар повідомить вам про:

• можливі реакції на вакцину і терміни, в які вони можуть виникнути;

• симптоми, при яких потрібно терміново звертатися за медичною допомогою;

• у якому дозуванні і яке саме жарознижувальне давати дитині;

• коли необхідно зробити наступне щеплення.

Обов’язково задайте перед вакцинацією усі питання щодо неї, які вас цікавлять.

На що звернути увагу після вакцинації?

Іноді щеплення, що захищають вашу дитину від інфекційних захворювань, можуть викликати тимчасовий дискомфорт, наприклад, незначний біль у місці ін’єкції, підвищення температури. З цієї причини дитина може нервувати і плакати, відповідно, після щеплення вона потребує більшої уваги.

Іноді після щеплення у дитини може підвищитися температура. У такому разі дайте дитині жарознижувальне без вмісту аспірину (наприклад парацетамол). Уважно прочитайте інструкцію і дайте ту дозу, яка відповідає віку дитини. Не одягайте на дитину забагато одягу і не загортайте у кілька ковдр. Температура у кімнаті, де перебуває дитина, повинна становити близько 22°С. Дитина має пити багато рідини. Повідомте лікарю про підвищення температури чи інше погіршення стану дитини.

Коли слід негайно звернутися за медичною допомогою?

Негайно звертайтеся за медичною допомогою, якщо:

• у дитини температура тіла 39°С та вище;

• дитина виглядає незвичайно блідою;

• дитина стала млявою, пасивною і загальмованою;

• дитина безупинно плаче впродовж 3 годин і більше;

• дитина плаче дивним, відмінним від звичайного голосом;

• дитина тремтить, здригається чи у неї почалися судоми;

• дитина відмовляється від їжі, блює.

До приходу лікаря:

• не панікуйте;

• при підвищеній температурі тіла дайте жарознижувальне;

• заспокоюйте дитину;

• підготуйтесь до можливої госпіталізації;

• тримайте під рукою медичну картку дитини (виписки, консультативні висновки, зроблені раніше).

19.12.17